Поїздка до Кам'янця

У Кам'янець-Подільський виїжджали з Острога о 5 ранку. Накрапав дощик і було доволі свіженько. Їхали разом з групою студентів від "Острозької академії". Аркадій нарахував чоловік, здається, 35 квадратно- (далі я не запам'ятала) котримсь методом. На диво, вдорозі автобус ні разу не зламався (їхати в одну сторону годин 6). Першо-другокурсники - діти дуже приємні. Мені сподобалися - культурні та організовані.

Кам'янець-Подільський, а точніше його старе місто, зустрів нас туманом, від того все довкола виглядало як у казці. Група відразу пішла до фортеці, а ми - попити кави. Трохи зігрівшись, побрели до греко-католицького храму, фасад якого привабив скульптурами святих.

Оскільки у кав'ярні дзеркала не було, а, принаймні, причесатися з дороги теба було, зробити це  я вирішила перед заскленим розкладом святих мес храму. Аркадій "зауважив", що не буде дивним, якщо одна з прихожанок, котра якраз витріпувала вхідний килимок, зробить мені з приводу цього зауваження.

 - І буде так, як у Львові!  - репліка Аркадія.

У Львові ми сиділи перед храмом і годували голубів, а людина похилого віку жіночої статі (можливо моя вишиванка їй не сподобалася, чи те, що ми сиділи дуже поруч з Аркадієм), висловила припущення, що я належу до прихильників Степана Бандери. У Кам'янці зауваження мені таки не зробили. До фортеці веде міст, на якому дуже полюбляють фотографуватися наречені. От і сьогодні вполювали фотокамерою на долоньку Аркадія молоду пару.

Весільні фото у Кам'янці роблять біля фортеці

Панорама Кам'янця справді неймовірна

Фортеця у Кам'янець-Подільському

Наздогнавши свою групу і дочекавшись екскурсовода, рушили на "штурм" фіортеці. Серед всього побаченого найбільше запам'яталося наступне:
1. Боргова яма. Туди саджали за борги осіб і останні мусили сидіти там, доки не повернуть все до останнього. Відвідувачі фортеці кидають у яму монетки, цим самим ніби віддаючи несплачені борги людей, які вже давно померли.

2. Величезне колесо. Побачивши його стало зрозуміло, як це як білка в колесі. Колесо, насправді, величезне. Туди ставали кілька людей і від їхнього бігу з криниці піднімалася вода.

3. Муляж  Устима Кармелюка. Він тут відбував термін покарання. (Вконтексті щойно згадала Дубно).

4. Сходи фортеці. Впавши з них, можна було зламати не тільки ногу, але й шию.
5. Гармати і витяжку, по якій піднімався чад від пострілів.
6. Факт про те, що фортецю облуговувало 600 осіб.

7. Факт про те, що фортецю за всю її історію було скорено лише тричі.
8. Музей історії країни у роки СРСР. Ну от до дочого напис "Да здравствует Сталинская конституция. Самая демократическая конституция в мире! " ?

9. Зустріч з Ядвігою Августівною, моїм викладачем курсу "Логіка" під час навчання в Академії.

10. І останнє, мабуть, найбільш суттєве - коли я роблю знімки, то ставлю об'єкт у пози ДСТУ (хто незнає, що таке ДСТУ, подивіться у всесвітній мережі.), від того і фото, зроблені мною, теж - ДСТУ (теза Аркадія). Варто зазначити, що полеміку з приводу естетики фотографій розпочала я і висловлювати критичні зауваження - теж я. Проте переглянувши всі фото, зроблені за час поїздки до Кам'янця Аркадієм і мною, неможу не погодитися , що полеміку розпочала таки дарма: фото, зроблені Аркадієм, гарні.

Кам'янець-Подільський пропонує такі сувеніри на згадку

11. Остаточне: якщо ми знаходимося у громадському закладі харчування чужого міста, наше замовлення віднесуть комусь іншому, але не нам. У Рівному наше пиво понесли за сусідній столик. У Кам'янці нашу картоплю понесли за сусідній столик. Але ми не ображаємося.
Кам'янець-Подільський нам сподобався. Екскурсовод сказав, що сюди найкарще приїжджати, коли у місті проводяться фестивалі чи змагання. У 17 надцятому році тут вперше почали запускати повітряні кулі. Хотілося б побачити це дійство на фоні такої панорами на власні очі. Сподіваюся, так і буде.